Archive

Archive for January, 2013

Причини для оцінки сукупної пропозиції

January 26th, 2013
Comments Off on Причини для оцінки сукупної пропозиції

Розуміння стану економіки та її розвитку вимагає як розуміння:

–      Сукупної пропозиції – спроможності країни виробляти товари та послуги

–      Сукупного попиту – попиту на вироблені в країні товари та послуги

Причини для аналізу сукупної пропозиції

  1. Аналіз сукупної пропозиції потрібен для оцінки впливу на неї сукупного попиту:
  • Якщо сукупний попит вищий за сукупну пропозицію, то зокрема матиме місце інфляційний тиск
  1. Для оцінки стійкості (sustainability) необхідно знати, на якому етапі бізнес-циклу або рівні випуску перебуває країна
  2. Аналіз є важливим для розуміння майбутнього розвитку країни

Головні співвідношення – сукупний доход (aggregate income), сукупні витрати (aggregate expenditure), сукупне виробництво (aggregate production).

Сектор домогосподарств

Yh = Cp + Th + Sh,

Yh – доход домогосподарств

Cp – кінцеве споживання приватного сектору

Th – податки, що сплачуються домогосподарствами

Sh – заощадження домогосподарств

Для нефінансових корпорацій (підприємств)

Cp + Ip + G + NX = Ye + Tg

Ye – доход підприємств

Cp – кінцеве споживання приватного сектору

Ip – інвестиції приватного сектору

G – витрати сектору державного управління

NX – чистий експорт

Tg – чисті податки на виробництво та імпорт.

Финансы

Процес інвестування: вимоги та очікування

January 26th, 2013
Comments Off on Процес інвестування: вимоги та очікування

Етапи розгляду інвестиційного проекту

  • Розгляд інвестиційної пропозиції
  • Due diligence проекту
  • Підписання договорів

Інвестиційна пропозиція

  • 1-2 сторінки executive summary
  • 1-2 сторінки опис проекту
  • Короткий опис ринку – тенденції, гравці, конкуренти
  • Конкурентні переваги компанії/проекту
  • Необхідні фінанси – суми та строки
  •  Джерела фінансування – власний капітал, банківські кредити, акціонерний капітал
  •  Менеджмент – досвід реалізації та розвитку схожих проектів
  •  Найголовніше на цьому етапі – показати основні переваги проекту та команди без зайвих деталей – деталі знадобляться пізніше
  • Логічне завершення цього етапу – підготовка внутрішнього документу (концепція проекту) та затвердження його менеджментом.
  • «Зелене світло» – початок етапу 2

Due Diligence

  • Детальне вивчення проекту – на цьому етапі команда працює з клієнтом та отримує детальну інформацию про компанію та проект, в тому числі:
  • Стратегію компанії
  • Стратегію проекту
  • Фінансову звітність
  • Стан ринку
  • Менеджмент
  • Корпоративне управління
  • Юридичну структуру та інші юридичні питання, в тому числі пов’язані з існуючими та майбутніми заставами
  • Питання охорони навколишнього середовища та охорони праці

Результат – звіти певних осіб, на підставі яких готується інший внутрішній документ. Після затвердження – перехід до етапу 3.

Підписання договорів та видання інвестиції

Під час попереднього етапу юристи готують пакет документів для підписання (залежить від структури угоди)

  • Кредитний договір та/чи акціонерна угода
  • Договори застави
  •  Інші договори (наприклад, гарантїї)

Після узгодження – підписання, прес-конференція, банкет, фуршет та отримання грошей на реалізацію.

Финансы

Розрахунок макроекономічних показників

January 26th, 2013
Comments Off on Розрахунок макроекономічних показників

Розрахунок ВВП

  • Зазвичай ВВП розраховується на основі багатьох показників
  • Питання полягає в тому, як агрегувати  індивідуальні показники
  • Найчастіше використовують ціни базового року:
  • Проблема виникає, коли відносні ціни змінюються

Зміна відносних цін

  • Темпи зростання реального ВВП змінюються залежно від вибору базового року у результаті  зміни  відносних цін, оскільки складові ВВП зростають різними темпами
  • Якщо попит на товари, відносна ціна яких знижується, зростає темпами вищими за середні, зважування за старими цінами призводитиме до вищої оцінки темпів зростання ВВП, ніж за умови використання недавніх даних

–      дуже характерно для ІТ-товарів, попит на які зростає швидкими темпами, тоді як відносні ціни на них відчутно падають

Як вирішити проблему?

  • Зміни цін містять важливу інформацію для оцінки ВВП
  • Органи статистики намагаються розв’язати цю проблему

–      В ряді країн органи статистики використовують або ланцюговим методом, або регулярно змінюють базовий рік національних рахунків

Аналіз макроекономічних показників: календарні особливості

  • Аналіз показників (місячних, квартальних) при їх порівнянні до такого ж періоду попереднього року можуть не виявити зміну в динаміці
  • Оцінка зміни до попереднього періоду (місяця, кварталу) вимагає корегування на сезонність + додається більший шум
  • Також слід враховувати “календарні наслідки” (зокрема різну кількість робочих днів у періоді)

Потенційний ВВП

  • Потенційний ВВП рівень виробництва, при якому фактори виробництва використовуються в повному обсязі
  • Використовується для:

–      середньострокового прогнозування реального ВВП,

–      оцінки наявності інфляційного тиску в найближчий перспективі

Підходи щодо оцінки потенційного ВВП

Потенційний ВВП не є спостережуваним

–      використовують кілька підходів для його оцінки:

–     Часові тренди

–     Статистичні фільтри (Hodrick-Prescott Filter, Band-Pass Filters тощо)

–     Підхід на основі виробничої функції

В цілому, оцінка потенційного ВВП є економетричним завданням

Розрив виробництва

  • Різниця між фактичним та потенційним рівнем ВВП
  • Оцінка місця економіки у бізнес циклі
  • Важливо для монетарної та фіскальної політики

Аналіз розриву виробництва

Коли фактичний ВВП перевищує потенційний (додатний розрив виробництва (output gap)

Û    можна говорити про обмеженість можливості подальшого розширення пропозиції, що  стримує зростання та спричиняє інфляційний тиск

НБУ варто повернутись до жорсткої монетарної політики

Уряду варто утриматись від значного розгортання бюджетних видатків

Споживання та заощадження

  • Споживачі розподіляють споживання впродовж життя таким чином, щоб максимізувати корисність протягом життєвого періоду
  • Розуміння поведінки, яка лежить в основі споживання набагато складніша за Кейнсіанську функцію споживання*

*Кейнсіанська функція споживання: С = С* + с*DI (C – споживання, С* – автономне споживання, с – гранична схильність до споживання, DI – наявний доход).

Що визначає рішення: споживати чи заощаджувати:

  • Очікування майбутнього доходу
  • Невпевненість у майбутньому доході
  • Оцінка економічної ситуації
  • Можливість відкладати споживання певних товарів / послуг
  • Можливості та умови запозичень на фінансових ринках

Очікування та поточне споживання

Як зміниться споживання, якщо:

  • очікується постійне зростання доходів порівняно до попереднього періоду?
  • очікується одноразове (або протягом певного періоду) зростання доходу (тобто відбудеться повернення доходу на попередній рівень)?
  • очікуються вищі доходи протягом певного періоду, після чого відбудеться їх зниження, а потім повернення до поточного рівня?

Як змінюватимуться заощадження?

Роль невизначеності

  • Підвищена невизначеність щодо майбутніх доходів

–          обмежена можливість запозичувати кошти, призводить до більшого рівня заощаджень, вмотивованих відчуттям перестороги

  • Небажання прийняти ризик разом і висока невизначеність призводять до більшого рівня заощаджень

Споживання та недосконалість фінансових ринків

Обмеження обумовлені:

  • Можливістю залучати додаткові фінансові ресурси
  • Великою різницею між процентною ставкою по депозитах та кредитах
  • Структурними змінами на фінансових ринках, що насамперед впливатиме на поведінку щодо заощадження

Фактори, що визначають споживання приватного сектору

  • рівень наявного доходу
  • процентна ставка, що відображає відносну ціну між поточним та майбутнім споживанням
  • багатство
  • розподіл доходу
  • характер доходу (постійний чи тимчасовий)

Фактори, що визначають рівень споживання (заощадження)

Cp = f (YD*, NW, tr, Xі),

Cp –       споживання

YD* –    середній поточний та очікуваний в майбутньому наявний доход домогосподарств

NW –    чисте багатство (накопичені заощадження; зазвичай               розраховується шляхом додавання вартості активів  (грошей, цінних паперів, нерухомості тощо)

tr – реальна відсоткова ставка

Xі – інші пояснюючі змінні

Визначення споживання

Наявний доход

YD = Y – Tn,

YD – наявний доход приватного сектору

Y – ВВП

Tn – чисті податки, відрахування із заробітної плати, сплата відсотків за кредитами

Використання наявного доходу

YD = Cp + Sp,

Cp – споживання

Sp – заощадження

Норма заощадження: вплив демографічних чинників

  • Норма заощаджень змінюється на різних етапах життя ® сукупний рівень заощаджень змінюється в періоди демографічних змін
  • Структурні зміни, що впливають по-різному на різні вікові групи, впливатимуть на поведінку щодо заощадження

Фактори що впливають на інвестиційні рішення

  • Відповідно до теоретичних моделей рівень інвестицій залежить від норми прибутку. Разом з тим, домінуючим чинником для інвесторів можуть бути не їх міркування про норму прибутку, а очікування щодо майбутніх обсягів реалізації. Суб’єктивізм, який лежить в основі впевненості інвестора та його очікувань, обумовлює складність кількісної оцінки
  • Обсяг інвестицій також залежатиме від вартості фінансових ресурсів (зокрема реальної відсоткової ставки)
  • Інвестори зважатимуть на рівень інфляції, який свідчитиме про невизначеність бізнес середовища – високий рівень інфляції, або значне збільшення норми прибутку скоріш за все означатиме низький рівень інвестування

Фактори, що визначають рівень інвестицій

RIt = f (D RYt , RYt-1, rt, pt),

RI –        реальні інвестиції

DRY–  зміна обсягу ВВП

RY –       реальний ВВП

r –          реальна відсоткова ставка

p –         рівень інфляції

Попит на капітал

  • Інвестиції залежать від попиту на капітал (capital stock)
  • Бажаний рівень капіталу (К*) – граничний продукт капіталу = граничним витратам ([ Y= f(A, L, K)])
  • (К/Y)*  прямо залежить від:

–      Еластичності заміщення між капіталом і працею

–      Часткою доходу, яка надходить власнику капіталу

  • Обернено залежить від:

–      Реальної відсоткової ставки

–      Ставки амортизації

–      Податку на капітал

  • В довгостроковій рівновазі (steady state):

–      (K/Y) = const

тобто темпи зростання капіталу та ВВП – однакові

  • Kt = I + (1 – δ)*Kt-1        =>    Kt – Kt-1 = I – δKt-1
  • I/Kt-1 = ΔK/Kt-1 + δ
  • ΔK/Kt-1 = const в рівновазі
  • I/Kt-1 = g + δ (gтемп зростання реального ВВП)

Інвестиції в рівновазі:

I/Y  = (g + δ)*(K/Y)t-1/(1+g)

Зміна рівноважного відношення капіталу до ВВП

  • Зміна в реальній вартості капіталу через зміну цін, вартості фінансування, цін інших факторів виробництва, оподаткування
  • Структурні зміни в економіці
  • Зміна технологій (часто може мати нейтральний вплив на співвідношення)
  • Зміни в рівні людського капіталу, тощо

Інвестиції не у стані рівноваги

К < K*

Темпи зростання капіталу залежатимуть від:

–      Витрат до пристосування

–      Рівня невизначеності

–      Доступність фінансування

К > K*

Чому інвестиції далі здійснюються?

Финансы , , ,

Організація фінансового та управлінського обліку в компанії

January 26th, 2013
Comments Off on Організація фінансового та управлінського обліку в компанії

Організація фінансового та управлінського обліку в компанії

1. Економічна логіка та організація обліку

Фінансовий й управлінський облік під різними цільовими установками й кутами зору розкривають інформацію про господарську діяльність підприємства, тож базова логіка в них має бути однаковою

Фактори, що формують управлінський облік:

економічна логіка й економічний спосіб мислення (принципи IFRS з глибоким врахуванням специфіки діяльності підприємства);

стратегічні цілі й стратегічні індикатори розвитку;

способи й технології управління підприємством.

Зв’язок управлінського обліку з ефективністю підприємства:

об’єктивна оцінка діяльності;

орієнтація на показники ефективності підприємства;

врахування стратегічних перспектив у постановці цілей.

Яка саме потрібна інформація для прийняття рішень:

рахунки;

субрахунки;

аналітичні признаки.

Коли потрібна інформація для прийняття управлінських рішень:

повсякденні рішення;

короткотермінові рішення (місяць);

середньострокові рішення (квартал);

довгострокові рішення (рік);

стратегічні рішення (3-5 років).

Управлінський облік як частина управління:

планування (які цілі ми ставимо та як їх вимірюємо);

мотивація (як оцінюємо персонал та чи має персонал уявлення про хід своїх досягнень);

контроль (як ми контролюємо відсутність зловживань, ефективність діяльності, досягнення планових цілей) ;

прозорість та інформованість (чи даємо ми повне уявлення про ключові аспекти діяльності).

2. Побудова фінансової структури підприємства. Фінансова структура й децентралізація повноважень. Звітність по сегментах.

Фінансова структура – це ієрархічна система центрів фінансової відповідальності, що мають відповідні повноваження й вплив на кінцевий фінансовий результат.

Чим фінансова структура відрізняється від організаційної структури?

Фінансова структура будується на основі економічних й фінансових відносин між центрами відповідальності. Организаційна структура – на основі функциональної спеціализації підрозділів організації.

Тому, наприклад, на центрі затрат проводиться групування витрат певного виду, а в підрозділі організаційної структури групуються функції, виконання яких потребує певних професійних знань і навичок.

Фінансова структура відображає ієрархію відповідальності за досягнення цільових фінансових показників. Організаційна структура – ієрархію підпорядкованості.

При побудові організаційної структури можливі «політичні» компроміси й вплив особистісних факторів. При побудові фінансової структури до уваги беруться лише реалії бізнесу.

Переваги децентралізації

– Ми можемо використовувати специфічне (локальне) знання;

–  Ми економимо час менеджерів, приділяємо його навчанню й мотивації менеджерів;

– Ми ефективно використовуємо специфічне знання на нижніх рівнях управління .

Питання до децентралізації:

 Агентські проблеми ;

– Питання координації ;

– Централізована інформація неефективно використовується .

Центри інвестицій

Задача – максимізація віддачі на інвестиції.

Прийняття рішень – про ресурси, що використовуються, склад продуктів, інвестиції.

Проблеми: недостатність контролю й узгодженості із стратегією компанії.

Ключові показники: обсяг ринку, об’єм продаж, доля ринку, чистий прибуток, EBIT, ROI, EVA.

Центри прибутку

Задача – максимізація прибутку або фактичного прибутку порівняно з плановим.

Прийняття рішень – про ресурси, що використовуються, склад продуктів, ціни.

Проблеми:

–           трансфертне ціноутворення;

–           витрати на процес переговорів про використання спільних ресурсів.

Ключові показники: прибуток, Gross Profit , Contribution Margin (доходи за вирахуванням перемінних витрат), обсяг продажів, виконання плану прибутку.

Центри доходів (виручки)

Задача – максимізація виручки при даній ціні (або об’ємі) й фіксованому операційному бюджеті .

Прийняття рішень – про ресурси, що використовуються.

Проблеми:

– вищий рівень управління повинен мати достатньо знань для вибору оптимального складу продуктів, обрати правильну ціну чи об’єм, володіти знанням щодо попиту;

– неоптимальні об’єми продажів при відсутності достатнього знання чи недостатнього контролю.

Ключові показники: обсяг продажів, виконання асортиментного плану, відхилення від прайсових цін, дебіторська заборгованість, виконання плану продажів, Gross Profit .

Центри витрат

Задача – мінімізація витрат при даному випуску (сервісах) або максимізація випуску при даному бюджеті

Прийняття рішень – про ресурси, що використовуються.

Проблеми:

достатність інформації про оптимальні ціни/обсяги на вищому рівні;

недостатні стимули для забезпечення якості;

труднощі із визначенням оптимального бюджету.

Ключові показники: обсяг витрат, виконання плану витрат, ринкова вартість послуг, що надаються, % помилок (чи неналежного сервісу).

Финансы , ,

Економічне зростання

January 26th, 2013
Comments Off on Економічне зростання

Економічне зростання

  • пошук джерел економічного зростання – напрям досліджень, що не втрачає своєї актуальності
  •  даний напрям в макроекономічній теорії розвивався дуже швидкими темпами ще з моменту розробки неокласичної моделі екзогенного зростання Солоу

Три напрями, у яких просуваються емпіричні дослідження економічного зростання:

  1. Неокласичний підхід, що базується на виробничій функції (ВФ) і виділяє складові зростання у відповідності з її елементами (основними є капітал, праця, сукупна продуктивність факторів виробництва (ТFР).
  2. Політекономія зростання, де припускається залежність економічного зростання від низки політичних та інституційних змінних.

У результаті об’єднання цих напрямів часто розробляються ВФ, де кожний із елементів зростання розглядається як самостійна ендогенна змінна, що залежить від інституційних змінних.

  1. Перевірка умовної та безумовної конвергенції (висновків неокласичної моделі зростання). Для цього у модель поряд з політико-інституційними змінними включають рівень випуску, що був на початку досліджуваного періоду, та інші показники, які характеризують стартові умови.

Фактори, що визначають сукупну пропозицію

  • Фізичний капітал (K) – будівлі, обладнання, устаткування;
  • Праця (L) – кількість фізичних осіб робочого віку, що мають бажання працювати
  • Сукупна продуктивність факторів виробництва (TFP) – сукупність доступних технологій, що дозволяють ефективно поєднувати використання факторів для виробництва товарів та послуг

Для оцінки рівня нагромадження капіталу найчастіше використовують метод поточної інвентаризації  (perpetual inventory method), який припускає певний рівень капіталу в минулому і акумулює інвестиції, при чому поточний рівень капіталу амортизується.

Оцінка економічного зростання (growth accounting)

  • Використовується для оцінки внесків різних факторів у економічне зростання і непрямого визначення рівня технологічного прогресу в економіці, вимірюваного як залишок
  • Методологія запропонована Р. Солоу у 1957 р.
  • Проводиться декомпозиція темпів приросту випуску. Визначається внесок від збільшення обсягів використаних факторів виробництва (праці та капіталу). Частка зростання, яка не пояснюється зміною капіталу та праці, відображає підвищення продуктивності факторів і є оцінкою технологічного прогресу

Структурні визначники економічного зростання

  • Частка тіньової економіки та її продуктивність
  • Жорсткість ринку праці та захист зайнятих
  • Конкуренція на ринку
  • Бізнес-середовище

Економічна конвергенція

  • Бідніші країни, що швидше зростають, характеризуються:

–      Постійною зміною відносних цін на товари, якими не торгують на міжнародному ринку (non-tradables), до товарів, якими торгують на міжнародному ринку (tradables)

–      Ревальвацією реального обмінного курсу

–      Вищою інфляцією (за умов фіксованого обмінного курсу)

–      Ревальвацією номінального обмінного курсу (за умов інфляційного таргетування)

  • В цілому вони ростуть швидше насамперед через більше зростання продуктивності (що створює Ballassa-Samuelson effect).

Финансы